Знати про них усе. «Газпром. Нова зброя Росії»

У контексті постійних фактів пропагандистського спекулювання російської преси на залежності України від їхнього газу особливо актуальними стають книжки, які не заангажовані політичними грошима і намагаються відсторонено показати і проаналізувати ситуацію. Видання такої книжки в Україні українською мовою дає можливість поглянути зсередини на можливості супротивника, що означає підготуватись до гіпотетичних, а може і реальних, атак.

Починається усе із візиту на крайню північ, у саме серце Газпрому. Працівники головних родовищ газу розповідають про нього, як про містичну істоту, не забуваючи при цьому постійно згадувати про гроші.

---

Складається враження, що все життя тих вахтових містечок крутиться навколо грошей і газу. Надалі переконуємось, що більше там нічого немає, але вони все одно туди їздять.

Після ліричного, просякнутого духом бардівських пісень, вступу перед читачем виринає постать людини, яка створила Газпром і довгий час напряму асоціювалась із ним. Віктор Черномирдін постає перед нами, вже перебуваючи на почесному засланні в Україні. Далі ми повертаємось у часі до витоків Газпрому в кінці вісімдесятих років. Уважний читач, обізнаний у подіях того часу, зауважить для себе нові акценти і підводні камені перипетій політичної боротьби. Далі перед нами розгорнуться буремні дев'яності із намаганнями створити демократичну державу у Росії і впливом Газпрому на тогочасну економічну і політичну сфери життя простих і не дуже росіян.

Нашому читачеві буде особливо цікаво дізнатися про стосунки Газпрому із Білоруссю і Україною. Про цікаву побудову схем постачання і транзиту, про міждержавні конфлікти і зброю, яку під час таких використовували. На жаль, книжка була написана ще до подій із Грузією, тому невідомо, чого нам чекати від такої зброї надалі.

Як зізнаються самі автори, «Книжка про Газпром вийшла книжкою про Росію. Ми дивились на країну крізь звивисту газпромівську трубу й розуміли, що якби ця труба на якомусь проміжку своєї історії повернула інакше, країна була б іншою.»

Переклад Андрусяка вимагає окремих слів. Він здійснений за новітнім правописом і зберігає фонетичні звучання російських слів. Для людини, яка чула ці слова ще за старими варіантами правопису, доволі важко призвичаїтись до такого написання, а скоріше звучання.

Сподіваємось, що автори цієї книги вже не живуть у Росії або у них є серйозний лоббі у Кремлі, бо писати таке про Росію зараз небезпечно, згадаймо історію Анни Політковської. Отже для тих, кому цікаво знати супротивника зсередини, -  книжка Валєрія Панюшкіна і Міхаїла Зигаря «Газпром. Нова зброя Росії».

Андрій Пясецький

http://sumno.com/

  Докладніше