Коли Бандера стане Героєм Росії...

„Ющенко - фашист. Його треба в клітку і труїти газом. „Помаранчева" влада - неофашисти. Українська держава - ворог людства, і не має права на існування. Шухевич - один з найлютіших нацистських злочинців..."

Це - не марення безнадійного пацієнта з клініки ім. Павлова. Це - цитати зі свіжих заяв учасників прес-конференції «Реабілітація нацистських злочинців на Україні», що відбулася в Москві, але транслювалася в Києві по телемосту в інформагентстві «РІА «Новини».Компанію російським маргіналом-українофобом на чолі «євроазійцем» Дугіним склала „наша Наташа".

Наталія Вітренко тобто. Та, яка ПСПУ очолює, якщо хто вже не пам'ятає.

Захід дивно співпав із зустріччю в Москві президентів України і Росії. Втім, навіть не дивлячись на це, черговий «ачхи» купки напіванекдотичних персонажів можна було б ігнорувати. Коли б не одне «але».

Воно полягає в тому, що заяви Дугіна і Ко по суті своїй абсолютно не відрізняються від офіційної позиції Кремля. Факти? Та вони ще у всіх на слуху. Пам'ятаєте: «мова йде, перш за все, про своєрідне трактування українською стороною подій нашої спільної історії, героїзації військових злочинців, що співпрацювали з нацистами, розв'язаній у ряді регіонів України «війні» з історичними пам'ятниками і похованнями радянських воїнів-визволителів, все сильнішої дискримінації російської мови, діяльність, направлена на розкол Української православної церкви. Ці недружні кроки... можуть завдати серйозного збитку двосторонній співпраці на різних напрямах" Відкритий лист Путіна до Ющенка. Різниця є? Я не бачу.

Так, Путін більш дипломатичний, ніж Дугін. Прямо Ющенко фашистом не називає. А говорить лише про «героїзацію військових злочинців» останнім. Суть - та ж сама. Що у Дугіна на язиці, те у Путіна...

Більше всього вражає, що по-медвежому образливі тиради в адресу українського народу російські великодержавники-шовіністи від малого до великого щедро пересипають словами про „велике братерство" і „вічну дружбу". Той же Дугін в ході згаданої прес-конференції разів п'ять назвав Україну „братською країною".

В той же час, на питання автора, чи розуміє він, як його заяви будуть сприйняті українцями, нічого виразного відповісти не зміг.

А Путін ще і ракетами лякає. Які йому не те, що сказати, „подумати страшно", що доведеться націлити на українські міста.

Ех, що ж ви незграбні такі, брати наші „старші"? Прямо, аж шкода вас. Чесне слово.

Ви так хочете жити з нами в одній державі, що готові заплатити за те це будь-яку ціну? Так сильно хочете, що в безсиллі перешкодити наший «самостійності» навіть в дипломатичних нотах скотилися до абсолютно непристойного (тим більше, як для „великої" держави) надривно-емоційного тону? Вас смертельно лякає, що Україна опинилася на грані вступу в НАТО, і тому як об'єкт поглинання може бути втрачений для вас НАЗАВЖДИ?

Це мені нагадує сцену з коханцями. Він хоче її повернути, а вона не хоче повертатися. Він вже все перепробував, і все без толку. У кінці-кінців, він наздоганяє її, хапає за горло і в припадку відчаю хрипить: повертайся, а як ні, то задушу!

Шановні панове російські шовіністи, я хочу вас заспокоїти. Не все так погано для вас. Не все ще втрачений. Я відкрию вам страшну таємницю (за що, можливо, ризикую отримати по довбешці від деяких «своїх»).

Вона полягає в тому, що більшість населення України, включаючи навіть „помаранчеву" частину, теж не проти жити під одним „дахом" з Росією. Якщо не в одній квартирі, то, принаймні, на одному „сходовому майданчику". І, можливо, саме тому народ наш до цих пір не особливо прагне в НАТО. Хоча в казки про „кровожерний імперіалістичний блок" ніхто не вірить.

Але проблема в тому, що навіть заради цього зручного сумісного „даху" українці ніяк не готові відмовитися від деяких речей. Якось: власна культура, традиції, рідна мова, історія, свої герої, національна гідність. Право на власну думку, в кінці-кінців.

Про яку дружбу, про яке братерство може йти мова, якщо наших героїв ви називаєте фашистами? Якщо пропонуєте переписати свою вистраждану кров'ю історію? Причому так, щоб біле зробити чорним, героїв - катами, а про жертви забути? Якщо ви відверто демонструєте зневагу до нашої культурі в цілому, і до мови - зокрема? Якщо дозволяєте собі безпардонно втручатися у внутрішні справи нашої держави, офіційно оголошуючи її „зоною своїх стратегічних інтересів"?!! Про менторський тон російських політиків, політиканів, і навіть журналістів, коли заходить діалог з українською стороною, можна і не згадувати.

Ви готові на багато чого заради зближення з нами? Так пожертвуйте малим. Імперськими догмами. Щодо „першосортності" так званого народу «великороса». Догмами, до речі, наскрізь збитковими. Хочете об'єднуватися? Тоді спочатку прийміть наші цінності як свої власні.

Коли українська мова стане другою державною (а краще - першою, російську можна залишити мовою міжнаціонального спілкування) по всій території Росії (з обов'язковим вивченням на ній як мінімум половини всіх предметів в школах і вузах, дублюванням вивісок на вході в держоргани, а також - всіх фільмів на телебаченні і в кінопрокаті, з обов'язковим доскональним володінням українською всіма державними службовцями, включно з інспекторами ДАІ), коли кожна сім'я в Україні (незалежно від національного походження), чиї родичі постраждали від голодоморів і репресій радянських часів, отримає персональні вибачення і повну грошову компенсацію від Росії як офіційного спадкоємця СРСР (по сумах можна орієнтуватися на виплати Ізраїлю від Німеччини за Холокост), коли Російська православна церква канонізує воїнство ОУН-УПА як борців проти безбожного радянського режиму, що проливали кров у тому числі і за свободу росіян (як і за свободу будь-якого іншого народу, що населяв імперію), а Степан Бандера стане Героєм Росії, і пам'ятник йому з'явиться в Москві (на Червоній площі, наприклад), ось тоді ми подумаємо про об'єднання з вами, дорогі наші брати. Не старші, а рівні.

І ухвалимо зважене рішення.

Автор: Володимир Сонюк, редактор відділу політики порталу 24UA.