9 вересня Державна дума Російської Федерації ухвалила в першому читанні поправки до ст. 10 федерального закону “Про оборону”. Це одностайно передбачуване голосування розширило рамки оперативного використання Збройних сил РФ за межами території держави. У Росії рішення парламенту вважають законодавчим утвердженням такої воєнно-стратегічної форми застосування військ, як “активна самооборона”.

За поглядами тієї ж російської воєнної науки “самооборона активна” є превентивними збройними діями проти супротивника за межами національної території за умови неминучої агресії з його боку.

Як визнають російські експерти в словнику «Война и мир в терминах и определениях» (видано в Москві 2004 року під загальною редакцією та керівництвом такого собі Дмитра Рогозіна), «при сумнівності обґрунтованості деяких моментів подібного роду дій з моральної точки зору, вони є частиною визнаною світовою спільнотою практики захисту державою життя й гідності своїх громадян, де б вони не знаходилися».

Звернення інтелектуалів, політиків та громадських діячів України до парламентів, урядів і народів світу

Виникнення України як незалежної демократичної держави в 1991 році стало одним з основних результатів і водночас гарантій завершення глобального протистояння «Схід–Захід», двоподілу Європи та поширення ідеалів свободи й демократії у світі. Україна зробила вагомий внесок у світову та європейську безпеку своєю відмовою від ядерної зброї. При цьому Будапештський Меморандум 1994 року був закріплений відповідними гарантіями держав – членів Ради безпеки ООН. Цей документ поряд з процесами розширення Євросоюзу та Євроатлантичної системи колективної безпеки свого часу відіграв значну роль у зміцненні системи європейської безпеки.

Проте сьогодні важко не побачити недостатню дієздатність цих гарантій. Російське керівництво свідомо взяло курс на демонтаж чинної системи безпеки, ключовим напрямом якого стало прагнення підпорядкувати Україну виконанню геостратегічних інтересів Росії. Наслідком такої стратегії є стрімка ескалація напруження у двосторонніх відносинах. Безпрецедентного загострення набула інформаційна війна проти України. В російському суспільстві з українців формується образ ворога, на Україну накидається ярлик головного дестабілізатора у відносинах ЄС і Росії.