10 травня- день народження Симона Петлюри
Петлюра Симон (10. 5. 1879 - 25. 5. 1926), держ.-політ, діяч, публіцист, організатор укр. збройних сил, Гол. Отаман Військ УНР, голова Директорії УНР.
Нар. у Полтаві від батьків Василя й Ольги (уродженої Марченко), полтавських міщан коз. походження. Початкову освіту П. одержав у церк.-приходській школі, а з 1895 р. навчався у Полтавській Духовній Семінарії, в якій (з 1898) належав до таємної укр. громади, за що 1901 був виключений з семінарії. Як активний чл. громади, що стала ядром Рев. Укр. Партії (РУП) у Полтаві, П. був з 1900 р. її чл. З 1902 р. почав співробітничати в «ЛНВ» і восени того ж року, під загрозою арешту, виїхав на Кубань до Катеринодару, де спочатку вчителював, а потім під керівництвом Ф. Щербини працював над архівами Кубанського Війська.
За діяльність у Чорноморській Вальній Громаді, що була філією РУП,. і співробітництво у закордонних вид. останньої («Добра Новина», «Праця») у грудні 1903 р. був заарештований і, бувши випущений у березні 1904 р. «на поруки», виїхав до Києва, а звідти восени того ж р. до Львова С.Петлюра для партійно-орг. праці й участи в редагуванні органу РУП «Селянин». По амнестії повернувся в кін. 1905 р. до Києва, побувавши на поч. 1906 ще раз у Львові як делегат утвореної з РУП УСДРД на з'їзді гал. УСДП, і в січні того ж р. виїхав до Петербурґу, щоб разом з П. Понятенком і М. Поршем редаґувати місячник соц.-дем. напряму «Вільна Україна», але в липні 1906 повернувся до Києва, де спершу працював секретарем газ. «Рада», а в 1907-08 рр. співред. органу УСДРП «Слово», співробітничаючи одночасно в наук. ж. «Україна». З 1909 П. оселився в Москві, де для заробітку працював бухгальтером. Там таки одружився з Ольгою Нільською. З 1912 П., спільно з О. Саліковським, редаґував ж. «Украинская Жизнь», що виходив до поч. 1917 р. З 1916 до березня 1917 П. працював у орг-ції на допомогу фронтові «Союз Земств», бувши заступником уповноваженого її на зах. фронті. Ставши гол. Укр. Військ. Комітету Зах. Фронту, П. був делегований на перший Всеукр. Військ. З'їзд у Києві, що відбувся 18-21. 5. 1917, і був обраний гол. Укр. Ген. Військ. Комітету, а при утворенні Ген. Секретаріату Центр. Ради (28. 6. 1917) став першим ген. секретарем військ, оправ і всю енерґію спрямував на створення укр. збройних сил, змагаючись з неприхильним ставленням до них деяких чл. Центр. Ради й відкритим опором рос. кіл. У кін. 1917 р., не погоджуючися з політикою гол. Ген. Секретаріяту В. Винниченка, вийшов з уряду й виїхав на Лівобережжя, де зорганізував Гайдамацький Кіш Слобідської України, який у січні-лютому 1918р. відограв вирішальну ролю у боях за Київ і ліквідації больш. повстання, центром якого був Арсенал, взятий укр. військами під безпосереднім керівництвом П. Після гетьманського перевороту (28. 4. 1918) П. став на чолі Київ. Губ. Земства і Всеукр. Союзу Земств, був заарештований гетьманським урядом у липні 1918 і по 4 місячному ув'язненні переїхав до Білої Церкви, де взяв участь у протигетьманському повстанні, по якому увійшов до складу Директорії й очолив Армію УНР як її Гол. Отаман. Після відходу Армії УНР з Києва і виїзду В. Винниченка за кордон П. став (11. 2. 1919) гол. Директорії, вийшовши одночасно з УСДРП. У важких внутр. і зовн. умовах протягом 10 місяців він очолював збройну боротьбу Армії УНР (згодом об'єднаних армій УНР і УГА) проти большевиків і Денікіна. Опинившися в оточенні ворожих сил у безвихідному становищі, зокрема після переходу з'єднань УГА до Денікіна, уряд УНР на чолі з П. 5. 12. 1919 виїхав за кордон, до Варшави, шукати підтримки й союзників, а Армія УНР за його наказом пішла у перший Зимовий похід (див. Зимові походи). Після укладення Варшавського договору й військ, конвенції з Польщею війська УНР під проводом П. спільно з поль. армією повели наступ проти большевиків і 7. 5. 1920 зайняли Київ. Коли в червні того ж року об'єднані армії відступили з Києва, П. продовжував боротьбу з большевиками власними силами, але після перемир'я між Польщею й сов. Росією в жовтні 1920 гол. з'єднання Армії УНР у листопаді перейшли Збруч і були інтерновані в Польщі. П. з урядом перебував якийсь час у Тарнові, пізніше під прибраним прізвищем у Варшаві. З уваги на больш. вимоги до Польщі видати П., у кін. 1923 р. він виїхав до Будапешту, потім до Відня й Женеви і врешті з кін. 1924 оселився в Парижі. Тут керував діяльністю екзильного уряду УНР і заснував тижневик «Тризуб». Взагалі П. активну публіцистичну діяльність розпочав замолоду (з 1902 р.) в «ЛНВ» і продовжував її в редагованих ним періодичних вид. («Вільна Україна», «Слово», «Украинская Жизнь» та ряд ін.), ж. «Україна» й ін., опублікувавши велику кількість ст. гол. на теми гром.-політ, й культ, життя з наголосом на питаннях нац. визволення України, почасти й літ.-мист. змісту («До ювілею М. К. Заньковецької», «Пам'яті Коцюбинського», «І. Франко - поет нац. чести» та ін.). Його публіцистичні праці мали помітний вплив на формування укр. нац. свідомо-сти у передрев. рр. Відновивши публіцистичну діяльність ще у Польщі (брошура «Сучасна укр. еміґрація та її завдання», 1923), у «Тризубі» П. писав гол. на теми недавніх укр. визвольних змагань, про завдання еміграції і становище України під большевиками. Ст. й брошури П. підписував власним прізвищем і багатьма псевд. (В. Марченког В. Салевський, І. Рокитний, О. Ряст та ін.) й. криптонімами.
Загинув П. у Парижі на вулиці Расіна, 25. 5. 1926 від куль больш. агента Шварцбарта, який стріляв нібито з помсти за жид. погроми, хоч П. був їх рішучим противником протягом усієї своєї діяльности; похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі. З іменем П. пов'язана збройна боротьба укр. народу за свою державність у 1917-21 рр. З безкомпромісових позицій укр. державности й незалежности П. не сходив ні як публіцист, ні як політик, ні як військовий. Бувши Гол. Отаманом військ УНР, П. виявив себе добрим організатором і командувачем, що-зумів згуртувати під своїм проводом видатних і досвідчених військ, діячів. Як гол. Директорії, він був людиною глибоко ліберальною, гуманною, щирим демократом, прихильником народоправности і водночас політиком великого формату, що не вагався перед відповідальними рішеннями. Широкий погляд і передбачливість виявив він зокрема й у визначенні завдань політ, еміґрації й її ролі в боротьбі за укр. державність.
Не зважаючи на початково неприхильне, а то й вороже ставлення деяких, особливо зах.-укр., кіл до П. як ініціятора Варшавського договору й союзника Польщі, його постать стала вже з другої пол. 1920-их рр. для укр. народу символом боротьби за незалежність України. Серед ворожих до укр. справи сил, зокрема рос.-больш., поняття «Петлюра», «петлюрівщина», «петлюрівці» стали синонімами «Мазепи», «мазепинства», «мазепинців», термінів, що ними окреслюється незалежницький рух, змагання укр. народу за звільнення з-під рос. Панування.
Т.Гунчак і Р. М.
Енциклопедія Українознавста. Т.6. - Мюнхен, - 1970.
ХРОНОЛОГІЯ ОСНОВНИХ ДАТ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ
Народився 23 (10 ст. ст.) травня 1879 р. у м.Полтаві (на вулиці Загородній, будинок 20).
1888 - 1895 - навчається у початковій церковнопарафіяльній школі.
1895 - 1901 - навчається у Полтавській духовній семінарії.
Улітку 1901 - бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді.
1902 - розпочав журналістську діяльність. У львівському Літературному Науковому Віснику, що редагувався М. Грушевським, вийшла його перша публіцистична праця, присвячена стану народної освіти на Полтавщині.
Восени 1902 - виїхав на Кубань, дає приватні уроки у Катеринодарі, працює в археографічній експедиції члена-кореспондента Російської АН Ф. Щербини, організував у Катеринодарі осередок РУП - Чорноморську вільну громаду.
Грудень 1903 - перший арешт за революційну діяльність.
Березень 1904 - повернувся в Україну, перебуває у Києві.
Восени 1904 - емігрував до Львова, де працює співредактором рупівських часописів «Селянин» і «Праця», встановлює контакти з І. Франком, М. Грушевським, В. Гнатюком, М. Ганкевичем.
Жовтень 1905 - повернувся до Києва.
Грудень 1905 - бере участь у ІІ з'їзді РУП, обраний членом ЦК УСДРП.
27 січня 1906* - за направленням ЦК УСДРП виїхав до Петербурга, де редагує місячник «Вільна Україна».
Улітку 1906 - повертається до Києва, працює секретарем газети «Рада», згодом у часопису «Україна».
Травень 1907 - працює у редколегії газети «Слово», від вересня - редактор.
Восени 1908 - переїхав до Петербурга, де працює бухгалтером у транспортному товаристві, співпрацює з журналами «Мир» та «Образование».
1911 - переїхав до Москви, одружився з Ольгою Більською, працює бухгалтером у страховій компанії.
25 жовтня 1911 - народилася донька Леся (у Києві).
1912 - 1914 - редактор журналу «Украинская жизнь».
Початок 1916 - добровільно вступив на службу до Всеросійського Союзу Земств, перебуває на посаді Уповноваженого Головного Всеросійського Земського З'їзду, Голови Контрольної Колегії Земського Союзу на Західному фронті.
1917 р.
Квітень - виступає ініціатором і організатором проведення у Мінську Українського з'їзду Західного фронту, обраний головою української фронтової ради.
4-5 квітня - бере участь у роботі конференції УСДРП, обраний членом Центрального комітету УСДРП та редколегії центрального органу УСДРП - «Робітнича газета».
6-8 квітня - бере участь у роботі Національного конгресу.
5-8 травня - бере участь у 1-му Всеукраїнському військовому з'їзді, обраний головою УГВК.
9 травня - вперше бере участь у роботі Центральної Ради.
5-10 червня - бере участь у 2-му Всеукраїнському військовому з'їзді. Вдруге обраний головою УГВК.
15 червня - обраний до складу Генерального Секретаріату.
21 червня - у складі делегації Центральної Ради проводить переговори з полуботківцями.
22 червня - доповідав на засіданні Центральної Ради про інцидент з полком ім. Гетьмана Полуботка.
28-30 червня - у складі комісії Центральної Ради веде переговори з делегацією Тимчасового уряду (Керенський, Церетелі, Терещенко, Некрасов).
4 липня - виступає на нараді представників усіх частин Київського гарнізону з приводу виступу полуботківців.
8 липня - Генеральний Секретаріат доручив С.Петлюрі ведення справ з полуботківцями.
10 липня - на засіданні Комітету Центральної Ради вносить резолюцію з пропозицією припинити відправку полку імені Богдана Хмельницького на фронт, вивести з Києва кирасирів і донських козаків, негайно українізувати весь гарнізон Києва.
16 липня - провів переговори у Ставці Верховного Головнокомандувача щодо українізації в армії.
17 липня - на засіданні Генерального Секретаріату звітував про переговори з Брусиловим.
30 липня - подав на розгляд воєнного міністра вимоги: реорганізувати армію в Україні на основах національно-територіального принципу.
6 серпня - виступав на засіданні Центральної Ради з питань українізації війська.
28 серпня - на засіданні Малої Ради запропонував надіслати телеграму військам не підкорятися наказам генерала Корнілова.
31 серпня - написав таємного листа до Генерального Секретаріату, в якому запропонував створити «Краєвий комітет оборони нового ладу при Генеральному Секретаріаті Центральної Ради».
4 вересня - доповідав у справі створення Комітету на засіданні Генерального Секретаріату.
8 вересня - робить доповідь на засіданні Генерального Секретаріату про проблеми формування Вільного козацтва.
13 вересня - очолює делегацію УГВК на переговорах у Ставці Верховного Головнокомандувача М. Духоніна з проблем українізації війська.
22 вересня - виступив на засіданні Генерального Секретаріату із законопроектом про Вільне козацтво.
4-10 жовтня - бере участь у роботі військового з'їзду Південно-Західного фронту у Бердичеві, виступає з закликом створення боєздатної національної армії.
13 жовтня - звернувся з листом до Тимчасового уряду з вимогою надати йому необмежену владу у зв'язку із ускладненнями і труднощами на фронті.
20 жовтня - виступає перед делегатами 3-го Всеукраїнського військового з'їзду.
25 жовтня - на екстреному засіданні Малої Ради подав відомості з телеграфу про більшовицький переворот у Петрограді; виступив із закликом до делегатів 3-го військового з'їзду організуватися в полк для захисту Центральної Ради.
31 жовтня - постановою Центральної Ради офіційно призначається Генеральним секретарем з військових справ; віддав наказ українським військам зайняти всі найважливіші урядові об'єкти Києва.
2 листопада - розіслав у війська телеграму про те, що його поставлено на чолі військової влади України.
6 листопада - направив делегацію Генерального Секретаріату у складі О. Лотоцького і Д. Дорошенка до Ставки Верховного Головнокомандування, яка уклала угоду про створення Українського фронту.
7 листопада - віддав наказ про створення Українського фронту.
10 листопада - започатковано Український Генеральний Штаб.
У ніч з 29 на 30 листопада - під керівництвом С. Петлюри унеможливлено більшовицьке повстання у Києві акцією повного роззброєння десятитисячного збільшовиченого вояцтва і арешту більшовицьких ватажків.
3 грудня - за дорученням Петлюри генерал П. Скоропадський провів операцію для знешкодження ВРК Південно-Західного фронту у Бердичеві.
5 грудня - виступив з повідомленням про ультиматум РНК на 1-му Всеукраїнському з'їзді Рад.
10 грудня - віддав наказ про надання відпустки за місцем проживання воякам усіх запасних і тилових частин, що були призвані не з України.
12 грудня - на засіданні Генерального Секретаріату відстоює принципову позицію щодо пропуску козаків на Дон.
15 грудня - на засіданні Генерального Секретаріату наполягав остаточно визначитися, «чи воюємо ми, чи ні», доводив, що необхідно взяти Харків, як «оплот більшовизму в Україні».
17 грудня - на засіданні соціал-демократичної фракції Центральної Ради гострій критиці піддана діяльність Петлюри, причиною чого стало самочинне затвердження ним «Статуту Української Народної Армії».
18 грудня - подає у відставку з поста Генерального секретаря з військових справ.
1918 р.
4 січня - на засіданні Ради Народних Міністрів слухали письмову пропозицію Петлюри організувати Гайдамацький кіш чисельністю 3 тис. осіб.
12 січня - українське командування направило Гайдамацький кіш Слобідської України під Полтаву, де Кіш отримав перше бойове хрещення.
16 січня - згідно з наказом командування Петлюра із штабом і частиною Гайдамацького коша прибув у район Крут, на станцію Бобрик.
19 січня - прибув з Гайдамацьким кошем до Києва.
21 січня - керує штурмом «Арсеналу».
22 січня - безпосередньо керує боєм за центр міста і за вокзал.
23-26 січня - керує обороною центральної частини міста.
27 січня - удосвіта, залишивши Київ, з Гайдамацьким кошем відступив у район с.Ігнатівки (Ірпінь), де Кіш реорганізовано в Гайдамацький курінь.
31 січня - На чолі Гайдамацького куреня разом з куренем Січових Стрільців зайняли Коростень.
12 лютого - бій Гайдамацького куреня разом з Запорізькою бригадою за Бердичів.
13 лютого - Гайдамацький курінь зайняв ст. Ірпінь.
15 лютого - бій з більшовиками на р. Ірпінь, біля колонії Северинівка під Бучею.
1 березня - на чолі Гайдамацького куреня вступив до Києва.
3 березня - наказом по військовому міністерству звільнений з посади командира Гайдамацького куреня.
Квітень - на губернському земському з'їзді Київщини обрано головою Київської Народної Земської Управи, а на з'їзді представників земств України обирають головою Всеукраїнської Спілки Земств.
28 травня - направив лист до німецького посла у Києві барона Мумма з вимогою зупинити вакханалію арештів німецькими офіцерами і солдатами ні в чому невинних громадян.
16 червня - від імені Всеукраїнського Земського з'їзду направив Скоропадському меморандум із засудженням діяльності його уряду.
27 липня - після виступу на зборах Сільськогосподарського товариства з вимогою ліквідації поміщицького землеволодіння і повернення землі селянам заарештований гетьманською владою.
12 листопада - звільнений із в'язниці.
13 листопада - виїхав у Білу Церкву до Січових Стрільців, де згодом узяв участь у протигетьманському повстанні.
14 листопада - на таємній нараді уповноважених представників від партій і організацій-членів УНС, а також представників війська було сформовано Директорію - орган політичного керівництва на період повстання проти Гетьманату, членом якої обрано Петлюру (заочно).
15 листопада - за своїм підписом як Головного Отамана Військ УНР та підписом начальника штабу республіканських військ О. Осецького видав лист-Універсал до українського народу, в якому закликав до боротьби за волю України.
17 листопада - в складі Директорії переїхав із Білої Церкви до Фастова.
18 листопада - на станції Калинівка приймає звіт А. Мельника про результати Мотовилівського бою.
11 грудня - на переговорах у Козятині з делегацією вищого німецького командування підписав домовленість про негайну евакуацію німецького війська з території Української Народної Республіки.
19 грудня - у складі Директорії прибув до Києва.
1919 р.
16 січня - бере участь у Державній нараді Директорії, уряду, представників політичних партій та війська, яка відбулася у Києві.
23-28 січня - бере участь у роботі і виголошує промову на Трудовому Конгресі України.
11 лютого - звернувся до ЦК УСДРП з листом про тимчасовий вихід із УСДРП.
27 лютого - у Ходорові зустрівся з представниками місії генерала Бертелемі, що прибули на переговори про лінію розмежування УГА і польської армії.
6 квітня - у Рівному скликав Державну нараду з наміром досягти компромісного рішення між урядом і опозицією.
9 травня - обраний Головою Директорії.
11 червня - прибув до Кам'янця-Подільського як тимчасової столиці УНР.
17 липня - у Кам'янці-Подільському зустрічався з делегацією єврейського населення з приводу погромів.
20 липня - бере участь у спільному засіданні проводів УНР і ЗОУНР у міському театрі Кам'янця-Подільського.
27 серпня - підписав відозву Головного Отамана «Проти погромів».
30 серпня - перебуває з військом на підступах до Києва, на бойовій лінії Пост-Волинський - Червоний Трактир.
31 серпня - присутній на параді залоги Кам'янця-Подільського з нагоди вступу українського війська до Києва.
24 вересня - бере участь у нараді Директорії, Диктатури і обох урядів у Кам'янці-Подільському, що ухвалила декларацію про боротьбу з денікінцями.
25 жовтня - бере участь у Державній нараді в Кам'янці-Подільському за участю Директорії, обох урядів, представників Буковинської Національної Ради та представників партій, спілок, земств, кооперативних організацій.
4 листопада - виступає на нараді у Жмеринці за участю Директорії, Диктатури, Уряду, Військового міністерства, командирів груп і корпусів, скликаній для з'ясування ситуації, накреслення шляхів подальших військових акцій і політичної роботи.
6 листопада - дав дозвіл послати спільну делегацію представників обох армій до Денікіна.
9 листопада - у Кам'янці-Подільському скликав спільне засідання Директорії і уряду для обговорення питання про зраду галичан.
15 листопада - відбулося останнє засідання Директорії, на якому, у зв'язку з від'їздом членів Директорії Швеця і Макаренка за кордон, верховне керування справами Республіки покладалося на Голову Директорії.
23 листопада - Петлюра приймає рішення про добровільність участі у подальшому поході.
26 листопада - виступає на військовій нараді у Старокостянтинові з закликом не втрачати духу, продовжувати боротьбу, реорганізувавши армію і задовольнивши її пекучі проблеми.
4 грудня - нарада у Чорториї за участю членів уряду, штабних чинів і командуючих дивізіями, яка прийняла рішення про необхідність від'їзду Петлюри за кордон.
5 грудня - віддає наказ про перехід армії у Зимовий похід.
6 грудня - виїхав до Варшави.
9 грудня - відбулася перша зустріч С. Петлюри з Ю. Пілсудським.
16 грудня - наказує відновити в місці перебування Ставки діяльність Центральних Установ УНР.
1920 р.
17 січня - направив ноту до Найвищої Ради Союзних і Сполучених держав у Парижі про допомогу Україні.
22 січня - звернувся з меморандумом до Пілсудського, в якому виклав численні факти ворожої поведінки польської військової влади, терору, грабіжництва і насильства польської адміністрації та польських вояків на українських землях.
15 березня - віддав наказ Військовому міністру В. Сальському особисто виїхати до Кам'янця-Подільського для формування частин.
26 березня - провів військову нараду, яка розглянула структуру Армії УНР і ухвалила створити Вищу Військову Раду.
10 квітня - здійснив огляд особового складу 6-ї Січової Стрілецької дивізії у Бердичеві.
17 квітня - затвердив штати Військового міністерства.
19 квітня - звернувся з відозвою до українського народу, в якій роз'яснювалася суть нового етапу боротьби у зв'язку з українсько-польським договором.
21 квітня - підписано українсько-польську політичну конвенцію про співпрацю між УНР та Польщею.
24 квітня - підписано військову конвенцію з Польщею про надання військової та економічної допомоги УНР у спільній війні з Радянською Росією.
25 квітня - згідно з військовою конвенцією розпочався спільний похід українських та польських військ на схід проти більшовиків.
5 травня - відбулася зустріч Петлюри з Пілсудським на вокзалі у Бердичеві.
6 травня - в районі м. Ямполя вітав армію Зимового походу, що перейшла на звільнену українську територію.
7 травня - союзницькі війська здобули Київ.
16-17 травня - зустріч Петлюри з Пілсудським у Вінниці.
24 травня - уряд і Петлюра урочисто в'їхали до Києва. На Софіївському майдані відбувся парад українських і польських військ за участю 6-ї Стрілецької дивізії, який приймали С. Петлюра та генерал Ридз-Смігли.
27 травня - доручив В. Прокоповичу сформувати новий склад уряду.
10 червня - уряд УНР залишив Київ.
8 липня - звернення С. Петлюри «До населення Поділля» про перебрання від поляків військової та цивільної влади на Поділлі.
13 липня - підписав відозву «До українського населення Галичини», в якій він закликав добровольців поповнювати Армію УНР.
14 липня - у листі до Ю. Пілсудського висловився проти намірів польської сторони вести мирні переговори з більшовиками.
Серпень - бойові дії Армії УНР по лінії Дністра.
8 вересня - направив телеграму-подяку командиру Окремої кінної дивізії полковнику І. Омеляновичу-Павленкові, всім командирам полків, усім старшинам та козакам, йому підлеглим, за успішні акції проти ворога.
15 вересня - звернувся з телеграмою військам з нагоди переходу в наступ.
27 вересня - підписав наказ про організацію повстання на Правобережній Україні.
9 жовтня - створив тимчасову комісію для ведення мирних переговорів у Ризі. Але на переговори представників УНР не допустили.
10 жовтня - українські війська звільнили Коростень і Жмеринку.
12 жовтня - між Польщею і Радянською Росією у Ризі було підписано прелімінарний мир, згідно з яким 18 жовтня на всьому фронті припинялися бойові дії.
18 жовтня - направив Пілсудському телеграму з запевненням, що Українська армія, виконуючи волю народу, буде боротися до кінця.
20 жовтня - надіслав урядові Польщі ноту, в якій заявляв, що укладення договору з Радянською Україною є порушенням договору від 21 квітня 1920 р.
24 жовтня - звільнено Вінницю. Українські війська вийшли на лінію Яруга - Шаргород - Бар - Деражня - Летичів - Літин.
8 листопада - державна нарада в Ялтушкові ухвалила рішення про підготовку наступу на 11 листопада.
10-21 листопада - безперервні бої Армії УНР з більшовицькими військами.
12 листопада - затвердив ухвалені Радою Народних Міністрів закони «Про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці», «Про Державну Народну Раду Української Народної Республіки» та «Закон про вище військове управління УНР».
18 листопада - на засіданні Ради Народних Міністрів за участю С. Петлюри у волинському містечку Фрідріхівці прийнято рішення про перехід Армії і уряду УНР на територію Польщі.
19 листопада - віддав розпорядження про евакуацію всіх установ і державного майна на територію Польщі.
21 листопада - в районі Підволочиська спостерігає за останнім боєм і відступом Армії УНР за Збруч.
23 листопада - наказав Військовому міністрові жодної частини, підлеглої Військовому міністерству, не розпускати.
1921 р.
9 січня - підписав закон про Раду Республіки як тимчасовий орган народної влади, якому належить повнота влади на час перебування Правительства Української Народної Республіки поза межами Республіки.
21 січня - на засіданні Ради Народних Міністрів у Тарнові за участю уряду УНР, представників вищого командного складу армії і Генерального Штабу порушив питання про необхідність всебічної роботи Уряду у справі організації повстання в Україні проти московської окупаційної влади і створення для цього Партизансько-Повстанського Штабу.
3 лютого - виступає на відкритті першої сесії Ради Республіки.
10 лютого - затвердив Вищу Військову Раду.
12 березня - підписав звернення «До населення України» з закликом готуватися до повстання.
27 травня - затвердив у новій редакції «Закон про вище військове управління в УНР».
5 серпня - підписав накази про відставку уряду В. Прокоповича і про призначення П. Пилипчука Головою Ради Міністрів і міністром фінансів УНР.
13 жовтня - віддав наказ про реорганізацію армії до потреб розгортання на випадок повстання.
25 жовтня - лист-наказ Ю.Тютюннику з нагоди початку Другого Зимового походу.
Листопад - переїхав з Тарнова до Варшави.
2-4 грудня - провів нараду за участю Військового міністра, Начальника Генштабу, Генерального Інспектора, Начальника Військово-Ліквідаційної комісії і деяких командирів дивізій, на якій було обговорено завдання, що стоять перед Державним осередком, і практичні шляхи їх вирішення.
5 грудня - лист до прем'єр-міністра «Про чергові завдання боротьби проти окупаційної влади на Україні».
24 грудня - лист до уряду УНР щодо самозваної «віденської Директорії».
30 грудня - у листі до Начальника Генерального Штабу виклав засадничі положення стратегії подальшої боротьби.
1922 р.
14 січня - призначив А. Лівицького Головою Ради Народних Міністрів і міністром юстиції УНР.
10 травня - лист прем'єр-міністрові УНР у зв'язку з проведенням Генуезької конференції.
15 травня - наказом Головного Отамана командиром повстанських сил на Правобережній Україні призначено отамана Орла (Я. Гальчевського).
22 травня - лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про заходи для протистояння амністії інтернованих вояків, що оголошувалась радянськими органами.
24 травня - на посаду Військового міністра затверджено Генштабу генерал-поручника М. Юнаківа.
26 травня - лист прем'єр-міністрові УНР про організацію допомоги голодуючим в Україні.
9 червня - лист до Військового міністра УНР про план відродження оборонної промисловості України.
13 липня - затвердив скорочений штат Військового міністерства.
23 вересня - лист до інспектора Армії УНР генерала Єрошевича про культурно-просвітню та виховну роботу в армії.
1923 р.
7 січня - затвердив постанову Ради Народних Міністрів «Про заклик на дійсну військову службу для поповнення армії старшин і військових урядовців запасу армії та флоту й народного резерву і козаків запасу армії і флоту».
15 січня - у листі до Військового міністра наполягає зберегти військову організацію.
10 березня - лист до генерал-інспектора Армії УНР, Воєнміна, Начальника Генерального штабу щодо запобіжних заходів у зв'язку з виїздом вояків до Франції.
18 травня - лист до заступника Голови Ради Міністрів УНР про переїзд уряду УНР з Тарнова.
20 травня - лист міністру закордонних справ УНР з приводу Ноти Раковського англійському урядові.
31 грудня - разом з В. Прокоповичем, тодішнім прем'єр-міністром уряду УНР, виїхав із Польщі.
1924 р.
1 січня - у Відні зустрівся з П. Чижевським та Є. Чикаленком.
2 січня - 23 травня - перебуває в Будапешті.
23 травня - у Берні по дорозі на Цюріх гостював у Л. Курбаса.
24 травня - 7 серпня - прибув до Цюріха, мешкає у готелі «Сімплон» на Шюценгасе.
8 серпня - 15 жовтня - перебуває в Женеві. Мешкає у пансіоні на rue Candole.
9 вересня - лист до В.Кедровського щодо організації наукового з'їзду українських емігрантів-учених.
25 вересня - лист до генерала Сальського про створення Товариства вояків Армії УНР.
16 жовтня - прибув до Парижа.
1925 р.
5 квітня - лист до Голови Ради Міністрів А.Лівицького про полагодження справ Державного Центру на випадок своєї смерті.
21 серпня - до Парижа переїхали дружина і донька Петлюри. Поселилися в Латинському кварталі, біля Сорбонни, по вулиці Тенар.
5 жовтня - лист до Є. Бачинського щодо організації друкованого органу і з запрошенням до співпраці.
15 жовтня - вийшло перше число тижневика «Тризуб».
1926 р.
Січень - створено організацію «Прометей», в основу діяльності якої була покладена ідея об'єднання всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією.
18 квітня - у «Тризубі» друкує статтю «Ловці душ», що була відповіддю на промову Чубаря з нападками на уряд УНР.
23 травня - бере участь у Третьому з'їзді Союзу Українських Емігрантських Організацій у Парижі.
25 травня - С. Петлюру вбито.
http://mcun.org.ua/
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
