Українська десятка-2007 від „Львівської газети"

В останню "Музичну скриньку" року традиційно кладемо десять дисків українських виконавців, які вийшли 2007-го, побували в нашій рубриці або просто запам'яталися найдужче.

Найавтентичніший

A capella Leopolis. "Сіде Адам прямо Рая". Піснеспіви XVIII ст.

Найкращі взірці партесного концерту у творчості Миколи Дилецького, Симеона Пекалицького, Івана Календи, Івана Домарацького та багатьох інших, часто навіть анонімних авторів, і донині залишаються вершинними здобутками української музики, які ще потребують належного вивчення й пошанування. Альбом "Сіде Адам прямо Рая" є фактично дебютним у дискографії A capella Leopolis, хоча минулоріч колектив уже брав участь у записі компакт-диска Musica Clamontana, що його здійснила польська фірма Dux. Тут записано сім дванадцятиголосних партесних концертів анонімів першої половини XVIII ст. із зібрань Софійського собору в Києві та Києво-Печерської лаври.

Найхаотичніший

ДахаБраха. "Ягудки"

"Світ виникає з хаосу. Музика постає з душі етносу", - таким мотто, немов трохи перефразованим вагнерівським "Народженням трагедії з духа музики", характеризує себе одна з найцікавіших українських формацій - етно-хаос гурт "ДахаБраха". Багатьом музика "ДахиБрахи" може видатися істинним хаосом. Адже тут до звичних сопілок-теленок додають іще й індійські табла та російські калатальця-"тріщотки", а до пісень на кшталт "Русалочок" чи "Ой у Києві" - "Африку" й "Весну чілі". Власне, названі речі - частина трек-листа першого студійного альбому гурту. Одинадцять композицій - ні даха, ні браха (себто - ні дати, ні взяти) автентика. Плюс ворлд-мюзік. Плюс хаос у найкращому сенсі цього слова.

Найапокрифічніший

Fusion Orchestra. Apocrypha

Крим уже віддавна відомий не лише як курортна, а й джазова столиця України. На півострові не тільки відбуваються цікаві фестивалі, тут існує і власна потужна джазова "школа" виконавців. Її традиції від 2000 року підтверджує й Fusion Orchestra. Хоч у складі цього "оркестру майбутнього" лише четверо музикантів - гітарист Сергій Богдан, клавішник Євген Попов, басист Павло Воронежський та ударник Денис Мельников, - звучання не вельми традиційного за складом джаз-бенду деколи й справді нагадує симфонічне. А інколи не нагадує джазу взагалі. Справжній "ф'южн" засвідчує і третій "апокрифічний" альбом бенду, п'ять композицій із концептуальною інтродукцією.
Найпоміркованіший

Океан Ельзи. "Міра"

Реліз шостого за ліком альбому культової української групи відбувався задовго до того, як її фронтмен Святослав Вакарчук став народним депутатом. Однак передбачливою мудрістю й дипломатичністю, а також фіксованістю на глобальних проблемах позначені фактично всі пісні. Бо з дванадцяти композицій не всі схожі на сингл "Все буде добре", але й не всі - на "Міру". Альбом цікавий і несподіваний. Схоже, не завжди сподівалися таких результатів і учасники гурту. Чимало коректив унесло життя - скажімо, трагічна загибель близького друга "океанівців", саунд-продюсера Сергія Товстолузького, пам'яті якого музиканти присвятили свою нову роботу. А всеукраїнський тур, що відбувся навесні-влітку на підтримку "Міри", зайвий раз підтвердив: популярність гурту не знає регіональних кордонів.

Найестетичніший

Esthetic Education. Werewolf

Цьогорічна робота англомовного українського гурту в чомусь схожа на атестат зрілості з естетичного виховання. Можна поставити високі бали за ідею, концепцію, саунддизайн, візуальне оформлення. Записували альбом на знаменитій лондонській Brick Lane Studio. Тож невипадково й самі виконавці, й деякі критики називають Werewolf "по-справжньому" першим альбомом інтернаціонального тріо. Це аж ніяк не применшує якості попередніх записів, та водночас підкреслює важливість етапу "перевертнів" у житті групи. Починаючи від Unbelievable - композиції, вже знайомої за стрічкою Алана Бадоєва Orangelove, і закінчуючи однойменною до альбому Werewolf і навіть присвяченим одіозному львів'янину бонус-треком Vasil Vasiltsiv - у трек-листі немає випадкових речей. Естетичне виховання нарешті перетворюється на насолоду.

Найфундаментальніший

Пропала грамота. "Цейво"

Хоча гурт "Пропала грамота" з певними змінами складу існує вже дев'ятий рік, цьогорічний альбом "Цейво" став студійним дебютом найкращих представників "подільського фундаменталу". Готувалися до нього, схоже, ретельно. І себе показали, й інших запросили. Наприклад, Ніну Гаранецьку ("ДахаБраха") можна почути в першій композиції, "Da чумаки", а фронтмена "Кому Вниз" Андрія Середу - в "Думі" ("Шлях до Небесної України"). Увійшли до альбому й добре відомі "Чайка" та "Змія", і вдалі знахідки на кшталт "Довбуша" чи "Цейво-тайво". Вельми поживний коктейль із фолку-фанку-хопу-афробіту вже мали нагоду скуштувати мешканці більшості великих міст України, адже восени "Пропала грамота" активно гастролювала на підтримку дебютника.

Найчитабельніший

ТІК. "ЛітераДура"

Без модного промо й нав'язливих ротацій вони просто в'їхали своїми "Оленями" в ефіри всіх радіостанцій, в автомагнітоли й домашні музичні центри від Ужгорода до Харкова. Успіх вінницької формації "ТІК", зокрема спільного з "Ляпісом Трубєцкім" релізу про "небритих і неголених", згодом підтвердив ремікс "Вчительки", а у квітні цього року - й увесь альбом. Тут до всенародних уже хітів додався ще й "Алкоголізм" (адже й в основі назви групи - абревіатура "Тверезість і культура"), "Ноябр" та "Апрель", "Дєцкіє Ігри" й "Сержант", а також зовсім літераДурні вже "ЗАГРЕБЕ-льний" та "SOSюра". Мабуть, невипадково історія "ТІКу" починалася в педагогічному інституті - своєрідний виховний момент присутній у кожній із композицій.

Най(негл)Амурніший

Скрябін. "Про любов?"

Новий альбом "Скрябіна", хоч з'явився в музичних крамницях буквально кілька місяців тому, вже встиг зібрати однакову кількість і позитивних, і негативних відгуків. Навіть деякі фанати Кузьми переконані, що диск вийшов як ніколи "попсовим". Мабуть, таку характеристику нова робота "Скрябіна" здобула передовсім завдяки двом першим композиціям:  "Парасолі" і "Про любов?". Недалекі від такої правди й пісні "Вибач", "Алло!" і, як не дивно, I love you Barselona. Значно більше народної популярності вже сьогодні здобули геть відсторонені від амурних переживань "Хлопці-олігархи". Невипадково в альбомі ця композиція є бонусною - як відеокліп та караоке.

Наймрійливіший

Dazzle Dreams. Dazzle Dreams.

Цей альбом заслуговував на увагу з кількох оглядів. Тому що був першим. Українським. І маловідомим. Себто сам проект тривалий час був майже закритим для широкої громадськості, тоді, як його учасники виявилися персонами доволі публічними. Продюсер, композитор, режисер Дмитро Ципердюк і просто дуже хороший музикант Сергій Гера "для себе" музикували доволі давно. А ось слухачам їх експерименти стали доступними лише цьогоріч улітку. Shock Your Mind - схоже, назва однієї із композицій дуже влучно характеризує й перше враження від усього альбому. Адже вітчизняний лаунж - явище наразі направду рідкісне. А тут маємо дуже якісний його взірець, та ще й приправлений фолковими елементами. Навіть чимало поп-кліше майстерним музикантам вдається в деяких із 16 композицій "перефарбувати" в новаторські знахідки. До невпізнання можуть змінити композицію й ремікс-фантазії.

Найневагоміший

Сестри Тельнюк. "Жовта кульбаба"

Реліз "Жовтої кульбаби" відбувся в середині липня, саме на піку невеликого турне на підтримку нового альбому. На відміну від багатообіцяного диска "По обидві сторони сонця і місяця", появи якого чекали ще наприкінці минулого року, після турне містами Західної України "Жовта кульбаба" полетіла Сходом. Концерти в Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Харкові, Полтаві немов повернули творчість сестер Тельнюк іншій стороні "українського Місяця". З обіцяного, та досі так і не виданого альбому, перекочував у новий і основний "забійник" - опенер "Вечірник" (презентація однойменного кліпу, нагадаємо, також відбулася у Львові наприкінці минулого року). Усе решта - речі з "шухлядки". Принаймні так називають "опублікований" матеріал самі виконавиці

http://format.ua