Марі Архе

1. Прийти в білизні поверх одягу.
2. Серед пари підвестися, зняти сорочку і в костюмі спайдермена вилетіти з аудиторії.
3. Голосно грати на дудочці негармонійну мелодію.
4. Гучно шипіти. Просто сидіти і видавати шипучий звук «Ш».
5. Під час розповіді викладача підвестися і перебити його, співаючи «Ой на горі два дубки»
6. Маючи довге волосся, закрутити його в гульку і запхати в неї олівець, супроводжуючи це словами « Земля викликає Марс. Прийом. Прийом»
7. Подавитись печеньком і гучно кашляти та відхаркувати.
8. Кинути в сусіда в сусідньому ряді мобільним телефоном.
9. Під час власної відповіді почати роздягатися.
10. І найскладніше: вивчити весь матеріал заняття і бездоганно розповісти його.

Цілувалася я якось з хлопцем під стінами центрального корпусу ІФНМУ. Час від часу запихала свою руку в його м'яке кучеряве волосся, і  в ті моменти, коли ловила себе не такому неоднозначному жесті ,все думала: як добре, що на твоїй голові не має тих кілограмів гелю, як у великої частини наших іноземних студентів. Згадала, ледь не вивернуло! Весь отой псевдодзеркальний блиск, що робить чужакам «півнячі» гривки, радше додає «голубизни», ніж привабливості. Так думаю не лише я! Подруги вже давно віднесли таких чорнявих «друзів» до списку «проїхали». Бо навіть старанно напастовані туфлі дешевою хінською пастою і акуратно підстрижені, нафарбовані безбарвним лаком, нігті не додають чоловічої мужності при промовлянні звичних слів: «Девушка, ках вас зовут?». Хоча, якщо розібратися глибше, суть нашої дівочої неприязні до такого роду мучачиків не настілький через «дикий» нашому сприйняттю зовнішній вигляд, як через особливість поведінки, яку можна описати одним вдалим словом: хам! З чого б це? Та з усього! Починаючи від стандартних слів першого знайомства і старанної ( часто невдалої) спроби затягнути українську дівицю в ліжко, до останніх, прощальних слів: «да пошла ти...», які, зазвичай, виникають після цієї невдалої спроби. Так, звісно ж власнику величенького гарему на Батьківщині важко зрозуміти слова «я тебе не хочу!». Особливо, коли вони з додатком «ні тебе, ні гидкого запаху твоїх дорогих парфумів, ні нагельованого волосся, ні тих сотень в гаманці, за які ти збираєшся купити мені каву після якісного сексу!»

Та не лише такі аспекти поведінки дозволили нам охарактеризувати їх отим одним єдиним словом! Якось на парі я спостерігала чудну картину. Опитувати матеріал заняття нашій викладачці не дозволяв гучний істеричний шум, який доносився з сусідньої аудиторії, де перебували наші заморські «друзі». Вона чемно прочинила двері і попросила поводитись тихіше по тій причині, що шум заважає нам працювати. На що отримала агресивно-нецензурну відповідь, зміст якої на літературну мову переводиться так: « Яке ви маєте право робити нам зауваження, якщо ми платимо значно більшу суму за навчання, ніж ваші студенти. Наші гроші - наші правила!» Виходить, гроші таки царюють. На щастя, моя подруга мала свою дівочу гідність, а викладачка - інтелігентну гордість. Ото ж шопінг того дня для заморських денді виявився невдалим.

                                                                                                    Чорний шоколад

  МАСОВА КУЛЬТУРА

Що таке "масова культура" і з чим її їдять? Коли вона виникла і що є її рушійними силами? Ці та багато інших питань постають сьогодні перед нами, адже саме за нашого часу феномен "масової культури" набув усезагального розповсюдження.

Деякі вчені вважають, що "масова культура" була одвічно притаманною людству. Її виявляли в античному епосі, а ще у масово-видовищних дійствах Римської імперії - гладіаторських боях. Того часу на таких збіговиськах було популярним гасло: "Хліба і видовищ!". Чим не слоган?

Інші стверджують, що "масова культура" сформувалася в США з розквітом засобів масової комунікації - газет, журналів, телебачення, радіо, кіно.

Розвиток "масової культури" в Європі та США відбувався по-різному. В Європі "масова культура" завжди протистояла офіційній культурі, яку контролювала держава та церква. А в США "масова культура" спершу ховалася за стереотипи та ідеї офіційної культури, основною рушійною силою якої стала реклама. Адже реклама, як відомо, - рушій прогресу.

"Macoвa культура" має неабиякий вплив, вона прагне надавати культурним явищам однорідності, одноманітності, масовості. На відміну від елітарної культури, культури, спрямованої на смаки обраних, "масова культура" свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача. Деякі вважають, що основна характеристика "масової культури" і справді - прагнення надати всім елементам культури одноманітності та абсолютної схожості.

    Бог створив цапа, а чорт - кацапа

Читаючи статті, анекдоти в російських газетах, не важко зрозуміти, що є два основних варіанти: хохол - це тупий, обмежений селюк, що приїхав заробити гроші на будівництві, при цьому він жити не може без сала та горілки.

Або інший варіант, більш приємніший для них - ніби росіянин, але тільки родом з України, в крайньому випадку, звідти його батьки чи предки, іноді він співає гарні, тужливі пісні. Тобто такий самий ерафець (громадянин Російської Федерації як і решта). Якщо ж наш земляк заявляє, що він не хохол, а українець, то це відразу ж викликає підозру і негативну реакцію. Бандерівець він, фашист, на день народження Шевченка варить борщ з крові рускіх младєнцов - твердять деякі залякані громадяни РФ, почувши таке. Цікаво, що в деяких матеріалах, автори слово "хохлушка" вважають ледь не компліментом - хохлушка, для мене це сексапильна, весела, крутобедра дівчина, - вважає один дописувач.

    Лемківський острів Донбасу

Чим більше ми задумуємось над питаннями соборності українського народу, тим більше виникає запитань щодо того, який є зміст цієї соборності?

Чи йдеться про соборність етнічних українських земель, чи достатньо формальних святкувань на майданах і площах 22 січня, для того, щоб ствердити цю соборність? А можливо, йдеться про соборність українського духу, який єдиний від степів Донбасу до Карпатських гір, який неможливо побороти жодною окупаційною владою, духовним та фізичним знищенням. Будь-який дух має мати свій прихисток, свій схрон, з якого його неможливо витравити чи видушити - таким місцем для українського духу є українська земля. Тому будь-яким зайдам завжди здавалося, що позбавивши українців рідної землі, вони позбавлять їх духу спротиву та гідності, саме цим викликані численні депортації та переселення, що ініціювалися московською, польською, німецькою, комуністичною владою.

  Перекладач Негребецький: І де ж в Україні російськомовній душечці вдовольнити культурні запити?

Олекса Негребецький (справжнє ім'я - Леонід Дмитренко) -перекладач на українську мову, який працює переважно з художніми фільмами. Переклав телесеріал "Альф", мультиплікаційний серіал «Паровоз Томас та його друзі», серіал для немовлят «Телепузики», анімаційні стрічки "Тачки", «Сезон полювання», «Змивайся», «Шрек», «Веселі ніжки», низку художніх фільмів для кіно та телебачення. Співпрацював у редагуванні книжок Джоан Роулінг про Гаррі Поттера. Пан Негребецький відповів на запитання УНІАН.