|
МАСОВА КУЛЬТУРА
Деякі вчені вважають, що "масова культура" була одвічно притаманною людству. Її виявляли в античному епосі, а ще у масово-видовищних дійствах Римської імперії - гладіаторських боях. Того часу на таких збіговиськах було популярним гасло: "Хліба і видовищ!". Чим не слоган? Інші стверджують, що "масова культура" сформувалася в США з розквітом засобів масової комунікації - газет, журналів, телебачення, радіо, кіно. Розвиток "масової культури" в Європі та США відбувався по-різному. В Європі "масова культура" завжди протистояла офіційній культурі, яку контролювала держава та церква. А в США "масова культура" спершу ховалася за стереотипи та ідеї офіційної культури, основною рушійною силою якої стала реклама. Адже реклама, як відомо, - рушій прогресу. "Macoвa культура" має неабиякий вплив, вона прагне надавати культурним явищам однорідності, одноманітності, масовості. На відміну від елітарної культури, культури, спрямованої на смаки обраних, "масова культура" свідомо орієнтує поширювані нею духовні цінності на середній рівень масового споживача. Деякі вважають, що основна характеристика "масової культури" і справді - прагнення надати всім елементам культури одноманітності та абсолютної схожості.
Бог створив цапа, а чорт - кацапа
Або інший варіант, більш приємніший для них - ніби росіянин, але тільки родом з України, в крайньому випадку, звідти його батьки чи предки, іноді він співає гарні, тужливі пісні. Тобто такий самий ерафець (громадянин Російської Федерації як і решта). Якщо ж наш земляк заявляє, що він не хохол, а українець, то це відразу ж викликає підозру і негативну реакцію. Бандерівець він, фашист, на день народження Шевченка варить борщ з крові рускіх младєнцов - твердять деякі залякані громадяни РФ, почувши таке. Цікаво, що в деяких матеріалах, автори слово "хохлушка" вважають ледь не компліментом - хохлушка, для мене це сексапильна, весела, крутобедра дівчина, - вважає один дописувач.
Лемківський острів Донбасу
Чи йдеться про соборність етнічних українських земель, чи достатньо формальних святкувань на майданах і площах 22 січня, для того, щоб ствердити цю соборність? А можливо, йдеться про соборність українського духу, який єдиний від степів Донбасу до Карпатських гір, який неможливо побороти жодною окупаційною владою, духовним та фізичним знищенням. Будь-який дух має мати свій прихисток, свій схрон, з якого його неможливо витравити чи видушити - таким місцем для українського духу є українська земля. Тому будь-яким зайдам завжди здавалося, що позбавивши українців рідної землі, вони позбавлять їх духу спротиву та гідності, саме цим викликані численні депортації та переселення, що ініціювалися московською, польською, німецькою, комуністичною владою.
Перекладач Негребецький: І де ж в Україні російськомовній душечці вдовольнити культурні запити?
Слон сірий український Брати Капранови
Якби там були ми, то безперечно, написали би твір "Слон сірий український", бо село Слонівка розташоване не так далеко від Києва, наша секретарка мала прізвище Слонецька, а один друг був Слоненком - які іще вам докази потрібні? Отже, дозвольте заповнити пробіл у старому анекдоті і запропонувати до вашої уваги українську версію твору про слонів. Що відрізняє справжнього українського слона від будь-якого іншого слона українського походження? Безперечно, те, що він знає українську мову. Бо українська мова в Україні має статус державної, тут її вивчають у школі і саме тому сяк-так знають всі.
Про безсоромність української естради
Адже хто знається на піарі, з того буде непоганий продюсер! А Гордон з піаром ще й як дружить! Позиціонує він себе як начебто жорсткий критик української (і не тільки) попси. Відтак на сторінках його «газети для чесних і порядних» можна почитати інтерв'ю з Тіною Кароль, Валерієм Леонтьєвим, Яном Табачником, Михайлом Поплавським, багатьма іншими естрадними виконавцями. Ніби вони - не «попса».
Лесь Подерв'янський: самурай і расп...яй
Лесь Подерв'янський - це, поза будь-яким сумнівом, бренд, тільки академічний світ не знає, що з ним робити. З одного боку, художник у третьому поколінні, випускник Академії мистецтв, учень Тетяни Яблонської. З іншого, - автор, як вважають одні, сороміцьких, а інші - пародійно-сугестивних п'єс, які вперше було надруковано в повному обсязі тільки у 2006 році. Хтось каже: це серйозна література, інші - треш, ганьба української культури. Розмовляв Юрій Макаров Спочатку про Подерв'янського-письменника. Коли ти зрозумів, що твої тексти - це серйозно, що це виходить за межі якоїсь такої студентської забавки? - Я і зараз цього не зрозумів... А що таке забавка? Це, коли тобі приємно це робити, коли ти від цього тащишся и те, що ти робиш - це є і твоя винагорода. Це стосується і живопису, і текстів, і всього іншого. Я так живу. А наскільки це майстерно - тут я відповідаю своєю совістю, тому що я людина, страшно прискіплива сама до себе. У будь-якому разі це зовсім несерйозно... Коли ти просто ходиш на роботу, отримуєш за цю роботу гроші, все це стосується абсолютно нудної сторони життя. Мені так в житті поталанило, що я жодного дня не служив ніде, крім армії. Та і в армії я теж несерйозно поводився, і командир полку казав моїй мамі, що такого сачка він ще не бачив ніколи.
Відродження української культури - міф чи реальність?
В той же час українські митці продовжують скаржитись: хто на недостатнє фінансування, хто на недолуге законодавство, хто на вражаючу байдужість влади. Але більшість погоджується: існування української культури наразі є можливим лише завдяки старанням окремих ентузіастів. З кожним роком національному мистецькому продукту все важче і важче витримати конкуренцію з масовою дешевою закордонної культурою, яка все агресивніше продовжує експансію українського культурного середовища.
Насолода смертю Момент, коли колешся не для того, щоб було добре, а для того, щоб не було погано, наступає дуже швидко. Едіт Піаф  Сто років самотності…Саме так я назвала б те, що побачила в обласному наркологічному центрі: тихий (аж занадто) доглянутий сад, білі будинки диспансеру та лікарів, які бігали туди-сюди. Скажу вам чесно, враження у мене від першої зустрічі з цією установою різні, змішані. Але мова не про це, а про наркозалежність…у нашому місті. Дану проблему намагалась мені пояснити завідувач диспансерним відділенням обласного наркологічного центру Тетяна Володимирівна Черкасова.Отже, даний диспансер успішно працює уже 25 років. Кожного дня кваліфікований медичний персонал бореться за фізичне і психічне здоров’я своїх пацієнтів. До диспансеру хворі потрапляють самостійно із трьох причин: 1) бажання вилікуватись від наркозалежності; 2) коли виникає загроза життю від неконтрольованого вживання наркотичних речовин; 3) в результаті правопорушень. |
|
Статі
Що таке "масова культура" і з чим її їдять? Коли вона виникла і що є її рушійними силами? Ці та багато інших питань постають сьогодні перед нами, адже саме за нашого часу феномен "масової культури" набув усезагального розповсюдження
Читаючи статті, анекдоти в російських газетах, не важко зрозуміти, що є два основних варіанти: хохол - це тупий, обмежений селюк, що приїхав заробити гроші на будівництві, при цьому він жити не може без сала та горілки. 
Чим більше ми задумуємось над питаннями соборності українського народу, тим більше виникає запитань щодо того, який є зміст цієї соборності? 
Олекса Негребецький (справжнє ім'я - Леонід Дмитренко) -перекладач на українську мову, який працює переважно з художніми фільмами. Переклав телесеріал "Альф", мультиплікаційний серіал «Паровоз Томас та його друзі», серіал для немовлят «Телепузики», анімаційні стрічки "Тачки", «Сезон полювання», «Змивайся», «Шрек», «Веселі ніжки», низку художніх фільмів для кіно та телебачення. Співпрацював у редагуванні книжок Джоан Роулінг про Гаррі Поттера. Пан Негребецький відповів на запитання УНІАН. 
Пам'ятаєте старий анекдот про те, як представників різних націй попрохали написати твір про слонів. Німець тоді написав докладну працю із зоології, поляк - статтю "Слони і проблема польської незалежності", а росіянин - зрозуміло, роман "Росія - батьківщина слонів".
Знаєте, останнім часом я полюбив голомозого Дмитра Гордона та його вишукано-жовту газету «Бульвар». Чому? За щиру демонстрацію творчої кастрації та приголомшливе шоу невігластва. До того ж віддаю належне панові Гордону як витонченому знущальнику над вітчизняною естрадою та потенційно видатному продюсеру.
Про творчість, внутрішнього цензора, горілку з портвейном, кунг-фу і про «феномен українського пофігізму»
Українська культура - це модно, актуально, сучасно. Подібне твердження останнім часом можна часто зустріти в українському інформаційному просторі. Кожен поважаючий себе «патріотично налаштований» чиновник чи комерсант, що прагне називатися меценатом, обов'язково згадає про «відродження національних мистецьких традицій» в своїй святковій промові. Проблеми, мовляв, ще є, але прогрес очевидний. Епоха українського ренесансу, здавалося б, нарешті настала. 
![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
